Типологія держав добробуту, якість інститутів та екологічних благ у постсоціалістичних країнах

Abstract

Досліджено зміну поглядів на державу добробуту, яка перестає асоціюватись винятково з масштабом соціальних трансфертів, перерозподілу чи розширенням периметрів регулювання ринкових процесів, а щораз більшою мірою сприймається у нових координатах: «якість інститутів та ефективне врядування – інклюзивність – екологічні фактори добробуту». Запропоновано теоретичну експлікацію кореспонденції між «масштабом держави» та ефективністю уряду (з урахуванням проблеми забезпечення якісної екології), на основі якої зроблено висновок, що добробут стає похідним від інституційного вибору. На прикладі низки постсоціалістичних країн із використанням статистичних даних, які характеризують екологічний стан, ефективність врядування і публічні фінанси, доведено наявність прямого кореляційного зв’язку між першими двома показниками. Не заперечено достатньо високу ймовірність взаємовпливу ефективності державного управління та частки публічних фінансів на стан екологічної ситуації у країні. Обґрунтовано, що такі результати уточнюють розуміння питань пропозиції суспільних благ як таких, попит на які властивий тільки заможним країнам.