Особливості емпіризму Джона Стюарта Мілла

Abstract

У статті досліджуються особливості філософії Мілла на тлі успадкованої ним традиції британського філософського емпіризму. Показано, що Мілл, загалом успадковуючи основні філософські засади емпіризму Барклі та Х’юма, до певної міри реформує традиційний для британської філософії словник опису людської чуттєвості, майже повністю відмовляючись від терміна “сприйняття” (perception). Основна новація Мілла на тлі успадкованої ним емпіричної традиції полягає в тому, що його емпіризм є послідовно феноменалістичним, що дало змогу йому в деяких аспектах передбачити пізніші відкриття філософії науки ХХ століття. The article investigates peculiarities of John Stuart Mill’s philosophy on the background of the tradition of British Philosophical Empiricism, inherited by him. Mill, who generally shares the main philosophical grounds of the Empiricism of George Berkeley and David Hume, to some extent reforms traditional British philosophical vocabulary of human sensitivity, by almost completely rejecting the term ‘perception’. The main novelty of Mill that makes him distinctive within the empirical tradition is that his empiricism is systematically phenomenalistic, and this allows Mill to foresee, in some aspects, certain innovations of the philosophy of science of the 20th century.