Економічна конвергенція на євроінтеграційному просторі в контексті відносин України та Вишеградської четвірки

Abstract

Розглянуто проблему економічної конвергенції України як вирішальний шлях досягнення мети євроінтеграції – членства в Європейському Союзі. Враховано нинішнє економічне становище нашої країни, головною рисою якого є суттєве відставання від усіх країн-членів ЄС, особливо за виробництвом ВВП на душу населення. Вирішальне значення у концепції надано зовнішньому фактору через неможливість самотужки у прийнятні терміни реалізувати завдання конвергенції як в європейському, так і в глобальному просторі. Зазначено, що при глибших змінах більш суттєву роль відіграватимуть фактори, пов’язані з розвитком міжнародних економічних відносин. Пропозиції автора сконцентровано на тому, щоб у розвитку конвергенції вирішальне значення надати економічній конвергенції. Обґрунтовано, що Вишеградська четвірка через те, що вона набула досвіду щодо відносно великого скорочення відставання за економічними показниками від «старих» членів ЄС та об’єднання держав-сусідів України, має великий потенціал для взаємовигідного співробітництва в усіх сферах. Постановку проблеми не обмежено традиційними формами міжнародного співробітництва, а зорієнтовано на нові рішення. Їх представлено в організаційній моделі «V4 + UA» (Вишеградська четвірка + Україна) з перспективою переростання у розширене об’єднання «Вишеградська п’ятірка», що і надалі відіграватиме роль внутрішньої структури Європейського Союзу, до складу якої входитиме претендент на членство, тобто Україна. Наголошено, що стале економічне зростання нового угруповання має спиратися на найбільшу цінність Європи – об’єднаний ринок та орієнтовані на них структурні реформи, спроможні запустити драйвери виробництва продуктів зростаючого попиту. Висловлено припущення про можливість у майбутньому становлення конфедераційних форм управління в моделі «V4 + UA» для використання конкурентних переваг великих державних утворень типу Німеччини, Франції, Італії й Іспанії.