Прямі іноземні інвестиції як інструмент вирішення проблеми бідності у країнах, що розвиваються

Abstract

Досліджено теоретичні та практичні можливості використання прямих іноземних інвестицій як інструмента міжнародної політики подолання бідності у країнах, що розвиваються. Розглянуто наслідки залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) для національної економіки, зокрема вплив на платіжний баланс країни-реципієнта, темпи економічного зростання, модернізацію виробничих процесів, інноваційний розвиток тощо. Вказано на можливість актуалізації феномену “голландської хвороби” у зв’язку із зосередженням основних обсягів іноземних інвестицій в одному, переважно сировинному секторі. Проаналізовано взаємозв’язки показників іноземних інвестицій, заощаджень та зростання ВВП. Наголошено на небезпеці надмірної фінансової відкритості країни, яка розвивається, в умовах глобальної нестабільності та припливу ПІІ в необґрунтованих обсягах, що становить загрозу для економічного суверенітету держави. Охарактеризовані основні підходи до визначення оптимальних обсягів ПІІ для приймаючої країни в контексті сприяння її економічному зростанню та сталому розвитку. Описано специфіку поведінки транснаціональних компаній в слаборозвинутих країнах, зокрема вказано на негативні ефекти іноземних інвестицій, що надходять через канали ТНК, на економічний розвиток країни-реципієнта. Запропоновано використання терміна “комплементи ПІІ” для дослідження їх наслідків для національної економіки. На основі адаптації ромба Портера наведено чинники, що заважають країні, яка розвивається, стати конкурентоспроможною на ринку міжнародних інвестицій та забезпечити раціональність їх використання як інструмента зменшення бідності. Окреслено основні орієнтири економічної політики держави у сфері залучення ПІІ.