Облік як інформаційна база для реалізації соціальної політики в управлінні підприємством

Abstract

Досліджено економічну сутність понять “соціальний облік”, “соціально-орієнтований облік”, “соціальна діяльність”. Встановлено, що здійснення соціальної діяльності зумовлює виникнення соціальних витрат, під якими запропоновано розуміти зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань у зв’язку з реалізацією соціальної політики підприємства, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) в межах операційної, фінансової або інвестиційної діяльностей підприємства. Зазначено, що в залежності від напрямів, соціальні витрати рекомендовано поділяти на витрати для: персоналу (заробітна плата працівникам (основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати), охорони праці та техніки безпеки, навчання та розвитку персоналу, утримання власних об’єктів соціальної сфери); покупців (гарантійне обслуговування, витрати на забезпечення якості продукції); держави, суспільства (податки, благодійна допомога, участь у регіональних програмах розвитку, підтримка спортивного, культурного життя суспільства); збереження навколишнього природного середовища (витрати на охорону навколишнього природного середовища, екологічні платежі). Доведено необхідність відображення інформації про соціальні витрати в управлінській та фінансовій звітності. У зв’язку з цим, запропоновано для використання форму управлінської звітності “Звіт про соціальні витрати” та форму розділу ХУІ “Напрями соціальної політики” Приміток до річної фінансової звітності, статті якого згруповано за чотирма напрямками: персонал; природне середовище; держава, суспільство; покупці продукції. Визначено переваги публікування соціальної звітності для підприємства (підвищення довіри до підприємства різних груп впливу; покращення відносин з державою; залучення інвестицій; підвищення ділової репутації; отримання конкурентних переваг; прийняття обґрунтованих рішень з реалізації соціальної політики) та для держави і суспільства (спонукання підприємств до ведення соціально відповідального бізнесу; ефективне витрачання ресурсів; привернення уваги суб’єктів господарювання до проблем сталого розвитку; формування корпоративних цінностей; підвищення інформаційної відкритості). Доведено необхідність державного регулювання соціальної звітності в Україні та встановлено, що його відсутність ставить під сумнів інформацію, що подається у такій звітності за власною ініціативою підприємств на предмет її достовірності та доречності.