Феномен традиції як духовна основа формування модерної української нації

Abstract

Україна як незалежна держава обрала своїм курсом європейський вибір та інтеграціїю у світове співтовариство. Для вирішення цього завдання необхідно переглянути тисячолітній досвід вітчизняної історії, національні традиції, ментальність та звичні стереотипи. З кожним роком існування нашої держави зростає інтерес до розгляду традицій нашої культури як незмінної основи соціокультурного буття українця. Адже новаторство можна проявляти тоді, коли не втрачена традиція, тому що без традиції плідне новаторство є неможливим. Звернення до традицій в культурі є одним із засобів збереження культурної самоідентифікації. Пошанування традицій дає змогу суспільству уникати як застою, так і розчинення в іноетнічному середовищі. Вивчення та критичне переосмилення національних традицій обумовлене потребою їх практичного втілення в сучасних умовах державотворення. Традиція виступає тим елементом, який накопичує соціокультурний досвід буття нації та дозволяє виробляти нові зразки для наслідування. Феномен традиції утримує націю та кожного індивіда в історії. Без традиції людина перетворюється в космополіта. За словами відомого філософа екзистенціаліста Карла Ясперса: «Життя людини як такої в світі визначається її зв’язком і спогадами про минуле із передбаченням майбутнього. Вона живе не ізольовано, як член сім’ї в будинку, як товариш у спілкуванні індивіді, як співвітчизник, що належить якомусь цілому. Вона становиться сама собою завдяки традиціям, що дають їй змогу заглянути в темні глибини свого походження, відчуваючи відповідальність за майбутнє своїх близьких; занурена на довгий час в субстанцію своєї історичності, вона дійсно присутня у світі, що створений нею із отриманої спадщини».