Образ долі в поетичній творчості Тараса Шевченка

Abstract

Примітною рисою художньої творчості Тараса Шевченка, передусім поетичної і драматично-письменницької, є особлива – наповнена джерельною правдивістю і душевною відкритістю – психоемоційна енергетика його творів, котрій до того ж притаманні розлога невимушена ліричність, веселкова образність і світлозора метафоричність, що влучно уконкретнюються художніми деталями і майже безперервним рефлексивним позиціюванням цього зіркового самородка української землі стосовно суворої буденності тогочасного закріпаченого селянства. Очевидно, що кожен щойно виголошений нами концепт, а тим більше тематизм, потребує прискіпливого вивчення. Наразі у цій розвідці зупинимося лишень на одному концептному утворенні – художньому образі долі, який наскрізно пронизує і багатоголосо композиціонує творчу екзистенцію Тараса Григоровича Шевченка, котра осідає в його текстах “сумними рядками”.