Валютнокурсова політика України: сучасні тенденції та вимір валютного курсу

Abstract

Досліджено проблему вибору режиму валютного курсу України з орієнтацією на пріоритетне вирішення завдань зростання рівня життя населення. Вказано, що вихідною засадою концепції є аргументація, що в умовах нинішнього стану соціально-економічного розвитку країни можна підняти добробут населення до середньоєвропейських показників лише на основі запровадження ефективного валютного режиму. Обґрунтовано, що використання режиму плаваючого валютного курсу в Україні, як і в інших висхідних економіках, не забезпечило достатньої стабільності національної грошової одиниці. Наголошено, що наслідком такої валютнокурсової політики став відкат країни на останнє місце в Європі за розміром середньої заробітної плати (173 євро) і пенсії (63 євро), а гривня стала найбільш недооціненою валютою світу. Зазначено, що подальша орієнтація на режими плаваючого курсу загрожує гальмуванням процесів економічного та соціального розвитку, консервацією зубожіння населення і провалом євроінтеграційних планів країни. Визнано за доцільне здійснити перегляд валютнокурсової політики у напрямку ревальвації гривні та засноване на цьому доведення у найкоротші терміни розмірів заробітних плат і пенсій у валютах розвинутих країн до рівня, який Україна мала до початку агресії Росії та проведення антитерористичної операції на сході країни. Доведено, що основною складовою нової грошово- кредитної політики має стати система валютної ради, а валютою-якорем – євро. Зазначено, що оскільки обмінний курс національної валюти є похідною величиною від платіжного балансу, для реалізації пропонованої концепції необхідно провести комплекс заходів щодо оздоровлення фінансів. Акцентовано, що з метою виконання такого завдання на початковому етапі достатньо було б організувати використання резервів, що «лежать на поверхні», зокрема це: фінансування дефіциту бюджету через випуск облігацій; детінізація економіки; деофшоризація; радикальне збільшення імпортозаміщення; стримування процесів втечі капіталів; підвищення прозорості у банківському секторі; упередження приховування валютних доходів за кордоном; поширення сфери використання гривні у внутрішньодержавному грошовому обігу; введення спеціального режиму валютних відносин із «законослухняними» компаніями; залучення у банківський сектор валюти населення; освоєння зарубіжної практики міждержавних валютних свопів; використання неконвенційних інструментів монетарної політики на викуп Нацбанком цінних паперів та боргових зобов’язань.