Архітектура фінансової безпеки підприємства у воєнній економіці

Abstract

Вступ. В умовах воєнної економіки фінансова безпека підприємства з «набору статичних коефіцієнтів» трансформується у динамічну систему стійкості, здатну витримувати каскадні енергетичні та логістичні збої, підвищену макрофінансову волатильність і кіберзагрози. Концентрація екзогенних та ендогенних чинників ризику підсилює актуальність подальших теоретичних досліджень архітектури фінансової безпеки та розроблення прикладного інструментарію її оцінювання і управління в галузях із високою воєнною експозицією. Мета. Розробити концептуальну архітектуру фінансової безпеки підприємства у воєнній економіці, що інтегрує інституційний (зовнішній) і ресурсний (внутрішній) контури, та формалізувати її у вигляді інтегрального індексу FSAI з режимною логікою «мир — війна — відновлення» для управлінської інтерпретації та порівняння профілів безпеки між підприємствами і галузями. Метод (методологія). Використано структурно-функціональний підхід для виокремлення підсистем і каналів взаємодії; положення інституційної економіки для моделювання «правил гри» та зовнішніх обмежень; засади Enterprise Risk Management для інтегрованого бачення ризиків і визначення апетиту до ризику; індексний підхід із нормуванням показників та вагуванням субіндексів інституційної стабільності та ресурсної стійкості; сценарне теоретичне моделювання ситуацій у логістиці, агросекторі та енергетиці. Результати. Сформовано двошарову архітектуру фінансової безпеки підприємства («інституції × ресурси») з описом її функцій, інтерфейсів та механізмів зворотного зв’язку; запропоновано інтегральний індекс FSAI як кількісну репрезентацію архітектури, визначено набір індикаторів для кожного субіндексу та правила їхнього агрегування; уведено режимну логіку адаптивної зміни ваг інституційного і ресурсного компонентів залежно від інтенсивності екзогенних шоків; продемонстровано прикладну придатність підходу для діагностики «вузьких місць» і пріоритезації управлінських інтервенцій (державні гарантії й страхування воєнних ризиків, буфери ліквідності, реструктуризація боргу, хеджування валютних і процентних ризиків, впровадження BCP/DR і підвищення прозорості розкриттів).

Introduction. In a wartime economy, enterprise financial security transforms from a “set of static ratios” into a dynamic resilience system capable of withstanding cascading energy and logistics disruptions, heightened macro-financial volatility, and cyber threats. The concentration of exogenous and endogenous risk factors strengthens the relevance of further theoretical inquiry into the architecture of financial security and the development of applied tools for its assessment and management in sectors with high war exposure. Purpose. To design a conceptual architecture of enterprise financial security in a wartime economy that integrates the institutional (external) and resource (internal) contours, and to formalize it as a composite FSAI index with the regime logic “peace — war — recovery” for managerial interpretation and for comparing security profiles across firms and industries. Method (methodology). The study applies a structural-functional approach to delineate subsystems and interaction channels; the tenets of institutional economics to model the “rules of the game” and external constraints; the principles of Enterprise Risk Management for an integrated view of risks and the determination of risk appetite; an index-based approach with normalization of indicators and weighting of the sub-indices of institutional stability and resource resilience; and scenario-based theoretical modelling for logistics, agriculture, and energy. Results. A two-layer architecture of enterprise financial security (“institutions × resources”) is developed with a description of its functions, interfaces, and feedback mechanisms; a composite FSAI index is proposed as a quantitative representation of the architecture, with indicator sets defined for each sub-index and aggregation rules specified; a regime-based logic for adaptively adjusting the weights of institutional and resource components is introduced depending on the intensity of exogenous shocks; and the practical applicability of the approach is demonstrated for diagnosing “bottlenecks” and prioritizing managerial interventions (state guarantees and war-risk insurance, liquidity buffers, debt restructuring, hedging of currency and interest-rate risks, implementation of BCP/DR, and enhanced disclosure transparency).