Розвиток інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України

Abstract

Розкрито економічну сутність інноваційної діяльності в економіці та специфіку застосування основних понять теорії інновацій в аграрному секторі. Зазначено, що агроінновація – це кінцевий результат системних впроваджень новацій в аграрну сферу (сорту рослин, порід тварин, технологій вирощування тощо), який привів до отримання економічного, соціального, екологічного ефекту і забезпечив процес розширеного відтворення. Вказано, що специфіка застосування основних понять теорій інновацій до сільського господарства має свої характерні особливості, які полягають у вплітанні його технологічних процесів в процеси, що відбуваються у природному середовищі, в участі у виробництві живих організмів, які можуть також бути об’єктами інновацій. Здійснено аналіз чинників, які перешкоджають впровадженню інновацій в сільському господарстві. Встановлено, що заважають впровадженню інновацій в аграрних підприємствах насамперед відсутність фінансових можливостей та нестабільність законодавства в країні. Крім цього, процеси інноваційної діяльності в аграрних формуваннях стримує погана забезпеченість необхідною інформацією та відсутність нових ідей. Встановлено, що інноваційна діяльність в інноваційно-активних підприємствах є вирішальним чинником ефективного розвитку й нарощування обсягів аграрного виробництва. Вона зумовлює якісні зміни технологій виробництва, суттєві зрушення в його структурі, переоцінку системи мотивації. Вказано, що найбільшим попитом на ринку інноваційної продукції користуються нові сорти й гібриди сільськогосподарських культур, породи племінних тварин і птиці, машини та механізми, знаряддя й устаткування, сучасні засоби організації виробництва та інше. У забезпеченні цього попиту важливе місце відводиться аграрній науці як найпотужнішому джерелу створення та впровадження інновацій. Запропоновано напрями активізації інноваційної діяльності в сільсько- господарських підприємствах за рахунок впровадження у виробництво нових конкурентоспроможних технологій у рослинництві та тваринництві, застосування високопродуктивних порід у тваринництві та стійких до хвороб і несприятливих природно-кліматичних проявів сортів і гібридів рослин, біотехнологій, що дають змогу одержати нові високоякісні продукти з оздоровчим і профілактичним ефектом, застосування нових технологічних засобів і технологій обробки ґрунту, очищення та зберігання сировини, застосування енергозберігаючих технологій, екологічних інновацій, які відповідно дають змогу підвищувати врожайність та продуктивність, мінімізувати втрати й підтримувати якісний стан навколишнього природного середовища.