Вплив тривалого психоемоційного стресу на когнітивні функції та психологічну стійкість людини

Abstract

У роботі дано визначення теоретичних підходів до вивчення стресу та його впливу на психіку особистості; розкрито деструктивну природу хронічного дистресу як мішені для когнітивних функцій; висвітлено особливості психологічної стійкості як чинника опору стресовим навантаженням. На основі проведеного емпіричного дослідження за участю 40 підлітків статистично доведено та проаналізовано зворотний кореляційний зв’язок між рівнем психоемоційного напруження і показниками довготривалої пам'яті та концентрації уваги. Запропоновано комплексний методичний інструментарій, що включає техніки когнітивного рефреймінгу, нейрогімнастики та майндфулнес, спрямовані на ідновлення когнітивного ресурсу фахівцями та шляхом самодопомоги. Уточнено роль когнітивної гнучкості особистості як провідного регуляторного медіатора та захисного механізму у виборі конструктивних копінг-стратегій під час тривалих кризових явищ.

The definition of theoretical approaches to the study of stress and its impact on the individual psyche is given in the thesis; the destructive nature of chronic distress as a target for cognitive functions is disclosed; the features of psychological resilience as a factor of resistance to stress loads are highlighted. Based on the conducted empirical study involving 40 adolescents, an inverse correlation between the level of psychoemotional tension and the indicators of long-term memory and concentration of attention is statistically proven and analyzed. A comprehensive methodological toolkit is proposed, which includes techniques of cognitive reframing, neurogymnastics, and mindfulness aimed at restoring cognitive resources by specialists and through self-help. The role of cognitive flexibility of an individual as a leading regulatory mediator and protective mechanism in choosing constructive coping strategies during prolonged crisis events is specified.