Документ у контексті дослідження становища національних меншин в українській державі (квітень – грудень 1918 року)

Abstract

Мета роботи. На основі документів проаналізовано основні тенденції політики гетьмана П. Скоропадського і його уряду стосовно національних меншин. Методологія дослідження: у розвідці використано методи аналізу, порівняння, аналогії, узагальнення, структуризації, а також методи документознавства, архівознавства. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено аналіз на основі документного масиву основних тенденцій політики стосовно національних меншин Гетьманату; з’ясовано причини відміни Закону про національно-персональну автономію та скасування національних міністерств у російських, єврейських і польських справах. В усіх досліджуваних документах (Грамоті до всього українського народу, в Законі про вибори губернських і повітових земських гласних, Наказі про внутрішні відносини в Українській армії) наголос було зроблено на лояльності громадян до Української Держави, а не на їх етнічному походженні, толерантному ставленні держави як до національних, так і релігійних почуттів громадян. Демократичним в Українській Державі був також вступ до вищих навчальних закладів. Базуючись не на етнічному, а на територіально-державницькому принципі, Гетьманат не бачив сенсу в існуванні національних міністерств, заснованих свого часу Українською Центральною Радою, однак він загалом із розумінням ставився до потреб національних меншин і нерідко відгукувався на їхні прохання. Значну увагу приділено висвітленню культурно-просвітницької діяльності національних меншин. Висновки. Проаналізована на основі документів національна політика Гетьманату, попри певну невизначеність, була поміркованою і не призводила до міжетнічних конфліктів. Скасовуючи Закон про національно-персональну автономію та національні міністерства у великоруських, єврейських і польських справах, гетьман П. Скоропадський і його уряд керувалися територіально-державницьким принципом, згідно з яким, усі громадяни держави є рівноправними, незалежно від їх національності й віри. При цьому підтримка, в т. ч. фінансова, національно-культурного відродження національних меншин тривала.