Методологічне обґрунтування багаторівневості парадигмальних досліджень у соціальній психології

Abstract

Із позицій сучасної філософської і загальнонаукової методології різнобічно аргументована евристичність багаторівневих парадигмальних досліджень, що здійснюються науковими групами і колективами, та обґрунтовані реалістичні класи і типи парадигм соціально-психологічного пізнання, які дають змогу повнопанорамного холістичного розуміння соціальної дійсності і людини в мережеві її зв’язків і стосунків з іншими навколишніми. Зокрема, відрефлексовані переваги та обмеження концепції парадигми у проекції на особливості вказаного пізнання, доведена доцільність парадигмальних досліджень і виявлені їх сутнісні ознаки у сфері сьогоденного соціально-психологічного дискурсу, аналітично окреслена ґенеза метапарадигм психологічного знання в контексті епістемологічної перспективи філософування, за чітко визначеним набором критеріальних ознак створена типологія дослідницьких методологій, що актуально та потенційно наявні у сучасній соціальній психології, здійснений методологічний аналіз класифікаційних і типологічних моделей різнорівневого уможливлення парадигмальних пошукувань у психології соціальних систем. Уведений у науковий обіг концепт “парадигмальна карта”, що охоплює ідеальний зміст того, у який спосіб картографується соціально-психологічна дійсність з допомогою теоретичних, онтологічних, епістемологічних та метатеоретичних засад виконання низки функцій та сутнісних ознак парадигмально сформатованої дослідницької діяльності окремого наукового співтовариства на певному історичному етапі розвитку психології як науки і в її конкретному соціокультурному контексті. Розкрита евристичність полі- та метапарадигмальних досліджень, що належать до найскладнішого виміру прикладного філософування – метадослідницької методології, предметом якої є інші версії (схеми, моделі, програми) як методологічних розвідок і розробок, так і оргдіяльнісних та імітаційно-ігрових форм професійного методологування, що актуалізують проблемно-модульну миследіяльність науковця у часопросторі перебігу його думки-комунікації з іншими представниками інтелектуальної еліти.