Еволюція теоретичних підходів до управління аграрним виробництвом

Abstract

Вступ. Управління аграрним виробництвом є складною багаторівневою системою, що охоплює взаємозв’язки між природними, економічними, соціальними та технологічними чинниками. Ефективне управління дозволяє забезпечити стабільність продовольчої системи, конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств і раціональне використання ресурсного потенціалу. Упродовж останніх десятиліть аграрний сектор зазнавав суттєвих трансформацій, що супроводжувались зміною парадигм управління. Ринкові реформи, поява нових технологій, глобалізаційні процеси та зростання ролі сталого розвитку зумовили необхідність пошуку нових моделей управлінського впливу. Метод (методологія). Методологія дослідження базується на системному та історико-логічному підходах, що дали змогу простежити трансформацію управлінських парадигм у сільському господарстві. Використано методи наукової абстракції, порівняльного аналізу та узагальнення для виокремлення ключових теоретичних концепцій у різні історичні періоди. Проведено критичний аналіз класичних, неокласичних, інституціональних та сучасних мультидисциплінарних підходів до управління аграрним сектором. Застосування структурно-функціонального аналізу дало змогу ідентифікувати етапи формування наукових засад управління агровиробництвом та їх відповідність до змін зовнішнього середовища. Результати. Еволюція теоретичних підходів до управління аграрним виробництвом свідчить про поступовий перехід від вузькоекономічних моделей до комплексних, інтегрованих парадигм. Кожен із розглянутих підходів – класичний, неокласичний, інституціональний, системний, інноваційно-технологічний, екологічний і інтегрований - зробив свій внесок у формування сучасного бачення управління в аграрній сфері. Сучасне управління аграрним виробництвом вимагає врахування не лише економічних, але й соціальних, екологічних, інституційних і технологічних чинників. Зміна клімату, потреба у сталому розвитку, цифрова трансформація та зростаюча роль знань і інновацій актуалізують необхідність міждисциплінарного підходу до управлінських рішень.

Introduction. Agricultural production management constitutes a complex, multi-level system encompassing interrelations among natural, economic, social, and technological factors. Effective management is critical for ensuring the stability of food systems, the competitiveness of agricultural enterprises, and the rational utilisation of resource potential. Over recent decades, the agrarian sector has undergone significant transformations, accompanied by shifts in management paradigms. Market reforms, the emergence of new technologies, globalisation processes, and the increasing relevance of sustainable development have prompted the search for new models of managerial influence. Methodology. The research methodology is grounded in systemic and historical-logical approaches, which enabled tracing the evolution of management paradigms in agriculture. Methods of scientific abstraction, comparative analysis, and generalisation were employed to identify key theoretical concepts across historical periods. A critical analysis of classical, neoclassical, institutional, and contemporary multidisciplinary approaches to agricultural management was conducted. Structural-functional analysis was used to identify the stages of development in the scientific foundations of agricultural management and their alignment with changes in the external environment. Results. The evolution of theoretical approaches to agricultural production management demonstrates a gradual shift from narrowly economic models to comprehensive, integrated paradigms. Each approach examined—classical, neoclassical, institutional, systems-based, innovation-technological, ecological, and integrated—has contributed to shaping the modern vision of management in the agricultural domain. Contemporary agricultural management requires consideration of not only economic but also social, environmental, institutional, and technological dimensions. Climate change, the imperative of sustainable development, digital transformation, and the rising role of knowledge and innovation underscore the necessity for an interdisciplinary approach to managerial decision-making.