Фінансові дисбаланси та макропруденційне регулювання в країних Центрально-Східної Європи: проактивність чи захисна реакція?
Loading...
Date
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Журнал Європейської економіки. – 2018. – Том 17 (№ 1 (64)). – С. 80-97.
Abstract
Досліджено, чи є досвід фінансових дисбалансів драйвером запровадження інструментів макропруденційної політики. Обґрунтовано, що вони дають змогу послабити конфлікт між ціновою, курсовою та фінансовою стабільністю. Вказано, що досвід країн ЦСЄ показує більш складну картину. Зазначено, що країни ЦСЄ виявили структурно зумовлену вразливість до нагромадження фінансових дисбалансів. Встановлено, що масштаби корекції дисбалансів в окремих випадках були дуже значними. Наголошено, що емпіричний аналіз не вказує на те, що досвід дисбалансів виявився фактором більш інтенсивного застосування макропруденційних інструментів. Констатовано, що результати регресійного аналізу 18 країн ЦСЄ дають підстави стверджувати, що ці країни можна поділити на ті, в яких макропруденційна політика є продовженням активного структурного реформування, і ті, в яких вона стає захисною реакцією на виклики, пов’язані із загальною структурною слабкістю.
Description
Країни ЦСЄ вже тривалий час показують структурно зумовлену вразливість до системних фінансових шоків. Відносно неглибокі фінансові системи, значна роль закордонного банківського капіталу і чутливість ринку активів до експансії ліквідності посилюють ризики щодо швидкого перетворення
імпульсів фінансового розвитку на розкручування спіралі фінансових дисбалансів. Країни ЦСЄ залишаються доволі контрастними щодо монетарних режимів, внаслідок чого роль валютного курсу як фактора й каналу актуалізації макрофінансових ризиків суттєво варіюється. Процес корекції дисбалансів у даній групі країн можна визнати суттєвим, хоча і не таким яскраво вираженим, як у зоні євро. Тим не менше, членство в ЄС однозначно створило передумови для більш жорсткого конкурентного оточення, внаслідок чого у більшості саме нові члени ЄС зазнали більш масштабної корекції дисбалансів, ніж інші постсоціалістичні країни. Однак таргетери інфляції з плаваючими курсами виявились менш вражені цією
проблемою, ніж країни з фіксованими курсами (за винятком Словаччини). Вразливість до системних ризиків та потенційна конфліктність між ціновою, фінансовою й курсовою стабільністю мали би відкрити шлях до більш активного переходу в регіоні до макропруденційних практик. Емпіричні дослідження підтверджують, що існує певний зв’язок між макрофінансовими характеристиками країн ЦСЄ та інтенсивністю запровадження макропруденційних інструментів. Однак використання індексу МРІ показало, що країни ЦСЄ не є активними у застосуванні макропруденційного регулювання, як того варто
було би очікувати. Регресійний аналіз свідчить, що для даної групи країн можна запровадити умовний поділ: більш успішні країни наступально запроваджують макропруденційні інструменти (більш активно), тобто є проактивними щодо підтримання макрофінансової стабільності; менш успішні країни запроваджують їх із захисною метою, оскільки є більш вразливими до шоків потоків капіталу чи курсових дестабілізацій. Це підтверджує те, що загальна більш успішна економічна політика, зокрема ефективність монетарного режиму, створює кращі передумови для фінансової стабільності, ніж активна
спеціалізована політика, адресована фінансовій стабільності.
Keywords
Незважаючи на очевидні зміни в уявленнях про вектор трансформації макроекономічної політики, країни ЦСЄ залишаються доволі контрастними щодо пошуку оптимальних варіантів забезпечення фінансової стабільності. Багато в чому це пов’язано з тим, що регіон продовжує вже тривалий час залишатись строкатим щодо монетарних режимів. Відсутність теоретичного консенсусу з приводу оптимальної мікс-політики макрофінансової стабільності може бути своєрідною відповіддю на запитання, чому просування доктрини макропруденційного регулювання знаходить обережний відгук у регіоні, який структурно ще тривалий час залишатиметься чутливим до ризиків системної фінансової вразливості. Питання драйверів переходу до нової модальності політики фінансової стабільності в регіоні продовжує бути актуальним. Швидше за все, подальших змін у наборі монетарних режимів у розрізі країн – нових членів ЄС – не відбуватиметься найближчим часом. А це відкриває шлях до продовження дискусій про роль макропруденційної політики в країнах, які охоплені процесом реальної конвергенції і які потенційно можуть наражатись на проблему фінансових дисбалансів., Ключові слова: країни ЦСЄ; макропруденційна політика; фінансові дисбаланси; проактивність.
Citation
Козюк В. Фінансові дисбаланси та макропруденційне регулювання в країних Центрально-Східної Європи: проактивність чи захисна реакція? / Віктор Козюк // Журнал Європейської економіки. – 2018. – Том 17 (№ 1 (64)). – С. 80-97.