Організаційно-економічні засади формування доданої вартості в контекст продовольчого забезпечення населення країни

Abstract

Вступ. Формування доданої вартості в агропродовольчому секторі є ключовим інструментом не лише для зміцнення економіки, але й для досягнення стабільності на внутрішньому продовольчому ринку. Цей процес охоплює не лише виробництво сільськогосподарської сировини, а й її переробку, транспортування, пакування, маркетинг і реалізацію, що дозволяє створювати конкурентоспроможні продукти з високою ринковою вартістю. Таким чином, формування доданої вартості не лише підвищує прибутковість аграрного сектору, але й забезпечує економічну доступність харчових продуктів для споживача, сприяє зменшенню продовольчої вразливості та стимулює розвиток сільських територій. Метод (методологія). В процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід − при вивченні зв’язків між учасниками ланцюга поставок агропродовольства; статистичний аналіз − при визначенні динаміки, структури формування доданої вартості на рівні сільського господарства, харчової промисловості та торгівлі; визначення величини втрат доданої вартості по окремих галузях; особливостей формування агропродовольчих ланцюгів на зовнішньому ринку; порівняльний − для зіставлення особливостей функціонування ланцюгів поставок агропродовольства в різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв’язку; діалектичний та абстрактно-логічний − при проведенні теоретичних узагальнень, формуванні висновків. Результати. Розвиток внутрішніх ланцюгів доданої вартості, інтеграція сільськогосподарських підприємств і переробників, інвестиції в інфраструктуру, логістику та інновації, а також державна підтримка малого та середнього агробізнесу – це критично важливі напрямки для досягнення стабільного продовольчого забезпечення. Підвищення рівня локалізації виробництва та обробки сільськогосподарської продукції дозволить зменшити залежність від імпорту, забезпечити населенню доступ до якісної їжі та створити додаткову вартість усередині національної економіки. Таким чином, стратегічне формування доданої вартості в аграрному секторі має стати основою сучасної державної політики у сфері продовольчої безпеки, сталого розвитку сільських громад і зміцнення економічного суверенітету країни.Introduction: The formation of added value in the agro-food sector is a key tool not only for strengthening the economy but also for achieving stability in the domestic food market. This process encompasses not only the production of agricultural raw materials but also its processing, transportation, packaging, marketing, and sales, which allows the creation of competitive products with high market value. Thus, the formation of added value not only increases the profitability of the agricultural sector but also ensures the economic accessibility of food for consumers, reduces food vulnerability, and stimulates the development of rural areas. Method (Methodology): The study used general scientific and special methods of economic research, including: a systematic approach to studying the relationships between participants in the agro-food supply chain; statistical analysis to determine the dynamics and structure of added value formation at the level of agriculture, the food industry, and trade; determining the magnitude of added value losses in individual industries; studying the formation of agro-food chains in the external market; comparative analysis for comparing the functioning of agro-food supply chains in different time periods to identify cause-and-effect relationships; dialectical and abstract-logical methods for conducting theoretical generalizations and drawing conclusions. Results: The development of internal value-added chains, integration of agricultural enterprises and processors, investments in infrastructure, logistics, and innovation, as well as government support for small and medium-sized agribusinesses, are critical directions for achieving stable food security. Increasing the level of localization in the production and processing of agricultural products will reduce dependence on imports, provide access to quality food for the population, and create additional value within the national economy. Thus, the strategic formation of added value in the agricultural sector should become the basis of modern state policy in the field of food security, sustainable development of rural communities, and strengthening the economic sovereignty of the country.