Екологічний вимір держави добробуту

Abstract

У монографії досліджено сучасні тренди трансформації держави добробуту в контексті якості інститутів, екологічної культури та доступності блага «чиста екологія», що стає новою формою егалітарності. Підтверджено гіпотезу про те, що суспільне благо «чисте довкілля» не є винятково втіленням преференцій економічних агентів з високим рівнем доходів, оскільки висока якість інститутів уможливлює реалізацію екологічних програм та регуляторну ефективність на довгострокову перспективу. Доведено, що в країнах з якісними інститутами високий тягар екологічного регулювання не впливає на конкурентоспроможність національних економік, а екологічна освіта стає важливим чинником прогресу нової держави добробуту.Для науковців, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, викладачів, аспірантів, студентів економічних спеціальностей т а усіх, хто цікавиться проблемами екологізації та розвитку держав добробуту у XX I столітті.