Парадигма як предмет методологічної рефлексії

Abstract

Методологічна концепція парадигми розглянута як складне метатеоретичне утворення некласичного типу наукової раціональності. Охарактеризовані її переваги і недоліки у проекції на сучасний філософсько-науковий дискурс. Запропонована модель повного парадигмального циклу колективної пізнавальної діяльності учених, що зреалізовує логіко-змістову структуру вчинку пізнання в наступності його ситуаційного (виникнення кризи в науці), мотиваційного (розпалення конфлікту уявлень і поглядів), учинково-діяльного (визнане панування нової парадигми) і післядіяльного (рефлексія здобутків і прорахунків чинної парадигми) періодів парадигмально-дослідницької творчості, кожний із яких містить по дві фази її процесного перебігу, а в ієрархічній сукупності характеризує окремий концептуальний модуль науки в конкретно-історичних контекстах національної культури і суспільного повсякдення. Методологічно обґрунтовані принципи (вчинковості, метасистемності, циклічності, синергійності) та закономірності обстоюваної теоретичної моделі, а також окреслена цілісна картина циклічно-вчинкової динаміки розвитку соціогуманітаристики.