Макрофіскальні фактори глобальної нестабільності

Abstract

Зростання державного боргу в сукупності зі значними неявними зобов’язаннями перетворюється на джерело глобальної нестабільності. Низькі процентні ставки поки що дають змогу суміщати заходи фіскального активізму з помірним тягарем процентних виплат. Однак у міру збільшення державного боргу в глобальній економіці розширюватиметься діапазон спредів на тлі невизначеності щодо економічного зростання. В умовах колективного фіскального шоку наближення до боргового ліміту може виявитись швидшим і непомітнішим. За низьких процентних ставок ефект витіснення трансформується, відображаючи підвищення залежності вартості активів від кредитування останньої інстанції. Зі зростанням державного боргу в розрізі країн фрагментація фінансових ринків посилює негативні ефекти переливу та спекулятивні очікування. З огляду на тісний зв'язок між суверенними й приватними спредами дестабілізація глобальної фіскальної ситуації породжуватиме витіснення приватних інвестицій у тих країнах, які не можуть розраховувати на масштабну підтримку ліквідності з боку центрального банку. Фіскальна інфляція маскується в глобальних монетарних взаєминах, унаслідок чого макрофінансові ліміти монетарного підтримання суверенної платоспроможності значно більше прив'язані до коливання вартості активів та цім на первинні ресурси. В умовах глобальної боргової нестабільності країни з ринками, що формуються, повинні проводити політику створення завбачливого фіскального простору. Тим із них, де слабкі інститути, слід обирати стратегію збалансованого бюджету, оскільки вони найбільше вразливі до макрофінансових шоків, а кейнсіанські ефекти стимулювання попиту в таких країнах є дестабілізуючими.