Інституційна обумовленість ендогенізації економічного розвитку

Abstract

Наприкінці ХХ ст. у країнах колишнього соціалістичного табору здійснювалися капіталістичного характеру реформи фундаментального змісту щодо засад забезпечення права на свободу, в тому числі економічну, що реалізується згідно з наявністю та захистом прав на приватну власність. Цей вибір був здійснений тому, що було фундаментальне бажання подолати залежність від керівної ролі політичного «суверена», який, власне, і забезпечував отримання «ренти» шляхом реалізації централізованої системи управління на планово-розподільчій основі, обмежуючи бажання отримати свободи шляхом надання можливостей для самореалізації. На зміну ідеології політичного «суверена» мали прийти на засадах ідеології лібералізму, нові способи координації людської діяльності. На початкових етапах реформ проблеми інституціалізації діяльності і держави, і бізнесу залишалися поза увагою, оскільки свобода - це було «понад усе». Капіталізм, що розвивається безконтрольно і без обмежень, керується єдиним критерієм - приватним інтересом найсильніших і залишається ворожим будь-якій формі суспільного інтересу більшості. Разом з тим, розвиток соціальних інститутів вимагає формування інституційного простору для реалізації громадянських ініціатив і захищеності свобод від проявів влади та слабо контрольованого монопольно організованого бізнесу в обмеженні громадянської активності. Для цього у процес розвитку суспільства з боку держави мають закладатися довгострокові соціальні механізми не тільки з метою закріплення нового духу капіталізації і подальшого зростання економіки, але й розвитку через соціальні механізми соціального простору, який не розхитуватиме, а стабілізуватиме суспільство на засадах суспільних цінностей.