Реклама та нематеріальні активи італійського образотворчого мистецтва та пейзажного живопису

Abstract

Витрати на рекламу та нематеріальні активи є свідченням промоційних зусиль будь-якого підприємця. У важкі часи підприємці, залучені до індустрії культури, повинні максимізувати свої промоційні зусилля, адресовані приватним акціонерам та групі зацікавлених осіб, для того щоб вижити в дуже конкурентному середовищі, у якому держава та органи державної влади не можуть підтвердити виділення ними грантів у попередні роки. Використовуючи останні дані з мікроекономіки, ми емпірично оцінюємо співвідношення між витратами на рекламу, нематеріальними активами, чистими активами та рентабельністю (прибутки чи збитки/сумарні активи) для італійського образотворчого мистецтва та пейзажного живопису. Цей приклад базується на останніх законодавчих нормах італійського мистецтва. Італійське мистецтво традиційно охоплює сценічне та образотворче мистецтво. У нашому дослідженні ми виключаємо сценічне мистецтво, а натомість розглядаємо пейзажний живопис, відповідно до національного Коду культурної спадщини та діяльності, затвердженого італійським парламентом у 2004 році. Пейзаж – це опис людиною вілл, замків, археологічних місць і т. д. та місць природи, парків, де антропологічний вплив вважається менш важливим, ніж природний. Розглядається також таке поняття, як «менеджери подій»: ними вважають інноваційних підприємців, які безпосередньо не беруть участі у культурних подіях, але підтримують, рекламують і просувають їх. Дослідницькі джерела вказують на те, що образотворче мистецтво, пейзажний живопис є прибутковим, незалежно від світової фінансової кризи, коли витрати на рекламу були однією четвертою від послуг на програму, а нематеріальні витрати були зведені до мінімуму.