Останні новації в правовому регулюванні праці засуджених до обмеження та позбавлення волі в Україні

Abstract

Стаття присвячена темі реалізації права на оплачувану працю засудженими до обмеження та позбавлення волі в період відбування покарання. Ці питання були і залишаються доволі дискусійними, оскільки, з однієї сторони, певні категорії засуджених зобов’язані працювати під час відбування покарання, проте інші – ні. Також, незважаючи на те, що праця виступає в ряді випадків обов’язком засуджених, вона входить до числа засобів виправлення і ресоціалізації, що зумовлює її позитивний характер і вплив.

Для багатьох засуджених час, проведений в місцях позбавлення волі, може виявитись першою в житті можливістю здобуття професійних навичок та заняття регулярною роботою. Основна мета залучення засуджених до праці має полягати в підготовці їх до нормального життя після звільнення, а не в тому, щоб вони заробили кошти для установи виконання покарань чи забезпечили роботу підприємств в інтересах інших урядових підрозділів. Поряд із цим, засуджені до позбавлення волі не повинні проводити дні у одноманітному неробстві. Це важливо як для їх власного благополуччя, так і для підтримання правопорядку в колонії, оскільки нічим не завантажені особи скоріше піддаються депресії та зривам у поведінці.

Проте аналіз останніх законодавчих ініціатив свідчить про зміну підходів в частині залучення засуджених до праці, при цьому не всі пропоновані новації мають позитивний характер. У статті здійснено аналіз цих законопроєктних пропозицій і запропоновано обґрунтування щодо їх недоцільності. The article is devoted to the issue of realization of the right to paid work by persons sentenced to restriction of liberty and imprisonment while serving their sentence. These issues have been and remain quite controversial, since, on the one hand, certain categories of convicts are obliged to work while serving their sentence, but others are not. Also, despite the fact that work is in some cases an obligation of convicts, it is one of the means of correction and re-socialization, which determines its positive nature and impact.

For many convicts, the time spent in prison may be the first opportunity in their lives to acquire professional skills and engage in regular work. The main purpose of involving prisoners in work should be to prepare them for normal life after release, not to earn money for the penitentiary institution or to ensure that enterprises operate in the interests of other government departments. At the same time, prisoners should not spend their days in monotonous idleness. This is important both for their own well-being and for maintaining law and order in the colony, as unemployed persons are more likely to suffer from depression and behavioral disorders.

However, the analysis of recent legislative initiatives shows a change in approaches to the involvement of convicts in labor, and not all of the proposed innovations are positive. The article analyzes these legislative proposals and offers justifications for their inappropriateness.