Lean-менеджмент як драйвер конкурентоспроможності агробізнесу в умовах турбулентності ринків продовольства

Abstract

Вступ. Турбулентність глобальних продовольчих ринків, посилена воєнними ризиками, логістичними розривами та ціновими шоками на ресурси, вимагає від агробізнесу підходів, що одночасно знижують витрати, підвищують якість і забезпечують гнучкість реагування. У цих умовах ощадливий (lean) менеджмент постає як цілісна управлінська парадигма, а не сукупність технік, здатна трансформувати операційні моделі агропідприємств. Мета статті полягає у теоретичному узагальненні та практичному обґрунтуванні lean-менеджменту як драйвера конкурентоспроможності агробізнесу в умовах глобальної турбулентності продовольчих ринків. Метод (методологія). Застосовано систематичний огляд літератури (TPS/«Toyota Way», Lean HRM, LARG), порівняльний аналіз практик у рослинництві, тваринництві, переробці та агрологістиці, а також аналітичне зіставлення інструментів (VSM, 5S, Kaizen/PDCA, Heijunka, Jidoka, SMED, TPM, JIT) з процесними метриками (час циклу, втрати, дефектність, оборотність). Синтез представлено у причинно-наслідній моделі «інструмент – механізм – результат – конкурентна перевага». Результати. Показано, що: (i) у рослинництві стандартизація та «витягувальні» системи зменшують частку неціннісних операцій і собівартість; (ii) у тваринництві візуальний контроль і стандартизовані рутини підвищують продуктивність стада та економлять працю/корма; (iii) у переробці безперервний потік і SMED скорочують простої та варіативність якості; (iv) в агрологістиці синхронізація «field-to-port», слоти/канбан і TPM, підсилені рішеннями Індустрії 4.0, скорочують час обороту й підвищують надійність сервісу. Обґрунтовано, що культурно-організаційні чинники (лідерство, залучення персоналу, Lean HRM) є необхідною умовою сталого ефекту. Сукупність зазначених ефектів підтверджує, що lean-менеджмент безпосередньо підвищує конкурентоспроможність агропідприємств завдяки зниженню витрат, стабілізації якості продукції та зростанню адаптивності до ринкових і логістичних шоків.

Introduction. The turbulence of global food markets, amplified by war-related risks, logistical disruptions, and resource price shocks, requires agribusinesses to adopt approaches that simultaneously reduce costs, enhance quality, and ensure adaptive responsiveness. Under these conditions, lean management emerges not merely as a set of operational techniques but as an integrated managerial paradigm capable of transforming the operational models of agricultural enterprises. Purpose. The purpose of the article is to provide a theoretical generalization and empirical justification of lean management as a driver of agribusiness competitiveness under the turbulence of global food markets. Methodology. The study applies a systematic literature review (Toyota Production System/“Toyota Way”, Lean HRM, lean–agile–resilient–green frameworks), a comparative analysis of practices in crop production, livestock, food processing, and agrologistics, as well as analytical mapping of tools (value stream mapping, 5S, Kaizen/PDCA, Heijunka, Jidoka, SMED, total productive maintenance, just-in-time) to process metrics (cycle time, waste, defect rates, inventory turnover). The synthesis is presented through a causal chain model “tool – mechanism – outcome – competitive advantage.” Results. The findings demonstrate that: (i) in crop production, standardization and pull systems reduce non-value-adding operations and production costs; (ii) in livestock farming, visual control and standardized routines improve herd productivity and optimize labor and feed use; (iii) in food processing, continuous flow and SMED reduce downtime and variability in quality; (iv) in agrologistics, synchronization of “field-to-port” chains, slot/kanban systems, and total productive maintenance, strengthened by Industry 4.0 solutions, accelerate turnover and enhance service reliability. It is substantiated that cultural and organizational factors (leadership, employee engagement, lean-oriented HRM) are critical for sustainable results. Collectively, these effects confirm that lean management directly enhances the competitiveness of agribusiness enterprises by lowering costs, stabilizing product quality, and increasing adaptability to market and logistics shocks.