Лексичні засоби відтворення категорії морозу в українській мові

Abstract

Статтю присвячено аналізу способів вербалізації семантики морозу в українській мові. Виділено лексичний та описовий способи рефлексації семантики низьких температур. У руслі лексичного способу виокремлено кластери іменникової, дієслівної, прикметникової та прислівникової номінації. У кожному кластері виокремлено лексико-семантичні групи, що з різних боків утілюють семантику низьких температур. Субстантивний тип рефлексації семантики морозу презентують: лексеми – номінації дуже низького атмосферного температурного стану; номінативи холод, холоди; віддієслівні субстантиви на позначення абстрактної дії, зв’язаної з низькими температурами; назви об’єктів, створених у результаті замороження води; номінативи, що означають результати впливу морозу на предмети; назви природних феноменів, спричинених дією морозу і вітру; номінації предметів, створених для дії з морозом / за допомогою морозу тощо; номінації фізіологічної реакції організму на мороз. Семантичне поле дій та ознак, з якими сполучується іменник «мороз», відтворює фрагмент когнітивного портрета аналізованого явища в мовній картині світу українців. З одного боку, мороз постає персоніфікованою сутністю, войовничою, часом агресивною, здатною завдати серйозної шкоди людині. З другого боку, мороз репрезентує образ позитивного температурного явища, спорідненого з веселощами і радістю, іграми, святами в дитячому дискурсі. У центрі сектора вербативної репрезентації семантики морозу локалізуємо словосполучення дієслова-гіпероніма відчувати з субстантивами на позначення вкрай низьких температур (відчувати мороз). Площину аналізованого сегмента також відтворюють: дієслова на позначення температурного стану перцептора, спричиненого дією морозу; дієслова на позначення зміни фізичного / якісного стану об’єкта в результаті дії на нього морозу; присудкові слова зі значенням констатації атмосферного стану; дієслова на позначення фізіологічної реакції організму на холод; дієслова на позначення контакту особи з повітрям при контекстному супроводі лексем з семою мороз. Високий рівень квантитативності ад’єктивних форм на позначення низької атмосферної температури засвідчує активне використання ознаки в українській мові як фактора мовного вияву, художньої точності та наукової деталізації. Найменшою кількістю презентовано адвербіальний пласт позначення морозного атмосферного стану. Окремого вивчення заслуговує індивідуальна письменницька реалізація описової стратегії відтворення морозу