Соціальна культура

Abstract

Досліджено понятійно-категорійний лад соціальної культури як онтофеноменальної даності у єдності її взаємодоповнювальних значеннєво-смислових характеристик. Послідовно розкриті природа, сутність, зміст, атрибутивні властивості цього виду культури. Специфіка гносеологічного аналізу полягає у виокремленні інтегративних параметрів поліморфного тіла соціальної культури, феноменологічного – в окресленні ковітальної взаємодії людей, в осмисленні соціальних взаємин у їх “людському вимірі” як самобутнього суспільного явища. Підґрунтя аксіологічного аналізу вказаної культури становить парадигма цінностей у її суб’єктно-персоніфікованому та етико-діяльнісному аспектах. Ціннісно-моральнісні параметри буття людини у системі суспільних відносин розглядаються відповідно до трансформаційних процесів соціокультурної реальності: культурні ситуації і феномени, будучи актуалізованими у соціумі, засадниче впливають на всі суспільні зрушення, у тому числі політичні, професійні, економічні, освітні, релігійні, побутові. У цьому буттєвому вимірі соціальна культура постає як стабілізуючий фактор будь-якої усуб’єктненої соціальності, й головне – діє як опора, підґрунтя, що уможливлює новаторські пошуки, інноваційну діяльність, смислотворення бажаного нового. У підсумку названа культура як комунікативний “праксис” людського повсякдення визначається формотворчими, інструментальними, проблемно-креативними чинниками та настановами, є передумовою актуалізації процесів соціального діалогу, зміни і трансляції від покоління до покоління соціально внормованих канонів і взірців людських поведінки, діяльності, спілкування, вчинення.