До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки

Abstract

Попри те, що вимоги гуманістичності та раціоналістичності щодо психологічної науки є начебто очевидними, протиставлення гуманізму і раціоналізму, зокрема у цій сфері, стає дедалі поширенішим. Розглядаються аргументи, якими гуманістично налаштовані психологи схильні обгрунтовувати своє скептичне ставлення до раціоналізму, і демонструється непереконливість цих аргументів. Водночас констатується, що сумніви у можливості поєднання у психологічній науці раціоналізму і гуманізму віддзеркалюють реальні суперечності, притаманні людському буттю та його науковому пізнанню. Описується одне з широких тлумачень категорій значення і смислу, перспективне, на думку автора, як засіб теоретичного узасаднення раціо-гуманістичного підходу. Розкриваються провідні нормативні смисли різних видів духовної діяльності. Зокрема, провідний нормативний смисл науково-пізнавальної діяльності характеризується як здобуття раціонально підтверджуваної істини про досліджувані об’єкти. Показано, що цей смисл виступає дещо по-різному залежно від спрямованості наукового пошуку (яка є різною у фундаментальних і у прикладних дослідженнях), а також від специфіки об’єктів, що досліджуються, особливо виразній у сфері психології. Обгрунтовується необхідність поширення принципу діалогу (основоположного для сучасної гуманістичної свідомості та практики) на взаємодію психологічної науки із суміжними дисциплінами, а також методологічних парадигм і теоретичних концепцій всередині психології.