Оптимізація величини об’єктів цінного генофонду лісових деревних порід in situ

Abstract

Узагальнено сучасні теоретичні підходи до визначення мінімальної величини об'єктів генозбереження з позицій популяційної генетики та популяційної біології. Обґрунтовано пропозицію щодо перегляду норми мінімальної площі генетичних резерватів в діючих нормативно-правових документах. Проаналізовано наслідки від імплементації цієї норми для існуючої мережі генетичних резерватів на заході України. In this article modern theoretical approaches to determining of minimal sizes of geneconservation unit in context of population genetics and biology are generalized. Also the offer to reconsider the minimal square norm of genereserve in current law is substantiated. The implementation consequences of this norm are analyzed for actual network of gene reserve in western Ukrainian regions. .