Світ методології

Abstract

Методологія обґрунтовується як окремий – самобутній та унікальний – світ, котрий охоплює у взаємодоповненні і цілісності чотири сторони або буттєві виміри: а) вчення про логічну організацію і структурно-змістову динаміку, принципи і нормативи, методи і засоби діяльності; б) систему раціональних знань про форми, методи, способи рефлексивного мислення і вчинкового діяння у єдності із сукупністю норм та інструментів різнорівневого методологування; в) сферу миследіяльнісно центрованих пізнання, критики, творення і рефлексії, що інтегрують усі типи і стилі мислення у формі такого новоутворення, як методологічне мислення, крізь оптику якого задається увесь світ; г) персоніфікований спосіб життя, тип проблемно-рефлексивного екзистенціювання, за якого самопродукуються методологічні мислення і відношення, що циркулюють ситуаційно щораз заново від проблематизації до проектування і назад як складне практичне мистецтво мислезреалізування. Детально висвітлені етимологічні корені та генетичні зв’язки слова “методологія” як зі спорідненими словами (“методологема”, “методологування”, “методологічна робота”, “методика”), так і з світоглядно рівновагомими з позицій культури (“життя”, “філософія”, “мистецтво”, “наука” тощо). Розкриті циклічно-вчинкова логіка поетапного формоузмістовлення методу, складники раціоналізованих та оформлених інваріантів змісту методології, рівні її організації як сфери аналізу та здійснення мислення, діяльності, миследіяльності і професійного методологування, а також її основні функції і світопобудова як унікального сегмента культури у взаємоузгодженні чотирьох категорійних координат “життя – культура”, “філософія – соціальний досвід”, “наука – мистецтво”, “теорія – практика”.