Методологування як засіб розуміння смислу

Abstract

У статті різнобічно аргументується виняткова евристичність категорійного поняття “методологування”, що уможливлює логіко-змістове розрізнення, з одного боку, методології як учення про структуру, цілісність, методи і засоби діяльності, з іншого – методологічної роботи (тобто власне методологування) як реального здійснення найрізноманітніших способів, форм і засобів людського практикування на будь-який предмет, ще з іншого – актуальне розуміння смислу речей, подій, діяльності, знання у контекстах суб’єкт-об’єктних та суб’єкт-суб’єктних відношень людини і світу. Тому методологування розглядається і як синтетичний спосіб здійснення рефлексивної миследіяльності, і як процес-дійство напруженого застосування дослідником складної системи підходів, парадигм, концептів, моделей та інструментів цілісного осягнення явищ дійсності, і як тип духовно-практичного освоєння світу, що охоплює пізнання й творення об’єкта із самопізнанням та самотворенням самого суб’єкта, і як таке наддосконале смислопродукування, яке дозволяє перевести особистісне знання із матеріалу (інформації) у засіб поглибленого розуміння та збагачення ціннісно-смислової сфери людини й відтак перетворити його у тонкий інструмент саморозвитку її мислення, і воднораз як набір ефективних засобів розуміння нею власних смислових гірлянд, полів, сегментів та рефлексивне опанування своїм динамічним полісмисловим потоком повсякдення.