Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/40985
Назва: Постмодерністський світогляд і проблемний контекст психологічного пізнання особистості
Інші назви: Postmodern worldview and problematic context of personality’s psychological cognition
Автори: Савчин, Мирослав
Savchyn, Myroslav
Ключові слова: постмодернізм
світогляд
світ
пізнання
людина
життя
особистість
наратив
духовне Я
самотворення
postmodernism
worldview
world
cognition
human
life
personality
narrative
spiritual Self
self-creation
Дата публікації: 2020
Видавництво: ТНЕУ
Бібліографічний опис: Савчин, М. Постмодерністський світогляд і проблемний контекст психологічного пізнання особистості [Текст] / Мирослав Савчин // Психологія і суспільство. – 2020. – № 4 (82). – С. 7-23.
Короткий огляд (реферат): На методологічному рівні проаналізовано змістові характеристики постмодерністського світогляду та його переважно деструктивний вплив на стан розв’язання наявних проблем психологічної науки. В цьому світогляді образ світу розглядається як багатовимірне, гетерогенне, мозаїчне утворення, а культура – як сфера прояву екстазу комунікації; акцентується увага на динамічності процесів і не звертається погляд на стабільні модуси; порядок відшуковується у хаосі, що нібито допомагає зберегти відчуття сталості системи в умовах дефіциту впорядкованості, рефлексуються протилежні процеси структурування та хаотизації, розвивається ідея множинності краси. В лоні названого світогляду життя розглядається як текст, а комунікація (діалог) – як ключовий момент соціального буття особистості, проголошується контектуальність (залежність від соціокультурних впливів) повсякдення людини, характеризуються процедури контролю за дискурсами, що зумовлено “лінгвістичним поворотом”, зосередженістю розмірковувань на текстах. Зазначається, що постмодерністська ідеологія фактично оголошує табу на науковість, об’єктивність у пізнанні світу, тому що самій реальності приписується імітованість, заперечується можливість побудови систематизованої теорії та філософії, пропонується мережевий принцип організації знання, а для забезпечення його “об’єктивності” пропонується відмовитися від категорії суб’єкта, щоб позбутися суб’єктивності пізнання, що немовби проявляється в дотриманні цінностей і смислів пізнавальної діяльності, а для означення структури пізнання експлуатується поняття “епістема”, що характеризує структуру історично змінного пізнання. Загалом у постмодерністському світогляді пропагується досягати об’єктивності за допомогою діалогу, комунікації та конвенції, коли інтерсуб’єктивність постає критерієм істинності, методологічний поступ пов’язується з міждисциплінарністю та трансдисциплінарністю. У даному світоглядному вимірі на тлі нігілістичності особистість розглядається динамічною, плинною, мінливою, багатоголосою, не жорстко детермінованою, емансипованою структурно, причому без стабілізуючого ядра (духовного Я, статі, Я-концепції), перебільшено витлумачується індивідуально неповторне, те, що не поєднане із загальнолюдським і нейтральне стосовно об’єктивних цінностей (до прикладу, аморалізм). Помилково трактується свобода як вседозволеність, навіть у сфері самореалізації і самотворення. Аналізується постмодерністська ідея наративу як текстуальної інтерпретації людиною світу, своєї особистості та свого життя. Висловлюється твердження, що між процесами реального життя та наративуванням можуть бути різні співвідношення, адже людина здатна повноцінно жити, не вдаючись до наративації. Зазначається, що постмодернізм нехтує стабілізуючими феноменами внутрішнього світу людини, вічними сенсами життя (творення віри, любові, добра і боротьби зі злом, поширення автентичної свободи та відповідальності, надії, переживання щасливих моментів, оздоровчих станів смиренності та каяття за негідні вчинки, духовного осмислення страждань). Обстоюється думка, що завдяки орієнтації на духовне у своєму внутрішньому світі та житті особистість конструктивно долає хаос, упорядковує хвилювання, роздуми, наміри, у неї виникає тверда надія, усвідомлюються великі життєві цілі, знаходить автентичні смисли буття і тоді справді почувається щасливою; духовне Я робить нас сильнішими, дозволяє розумно діяти в умовах невизначеності, тиску складних проблем, дає змогу долати стресові ситуації, отримувати користь від власного одухотвореного страждання. The semantic characteristics of the postmodern worldview and its mostly destructive influence on the state of solving the existing problems of psychological science are analyzed at the methodological level. In this worldview, the image of the world is seen as a multidimensional, heterogeneous, mosaic formation, and culture is seen as a sphere of manifestation of the ecstasy of communication; emphasis is placed on the dynamics of processes and no attention is paid to stable modes; the order is sought in chaos, which somehow helps to maintain a sense of stability of the system in a deficit of order, the opposite processes of structuring and chaos are reflected and the idea of multiplicity of beauty is developed. In the bosom of this worldview, life is seen as a text, and communication (dialogue) as a key moment in the personality’s social existence, the contextuality (dependence on socio-cultural influences) of human’s everyday life is proclaimed, procedures of controlling the discourses are characterized, which is caused by “linguistic turn”, concentration of considerations on the texts. It is noted that postmodern ideology actually declares a taboo on science, objectivity in the world cognition, because imitation is attributed to reality itself, the possibility of constructing a systematized theory and philosophy is denied, the network principle of knowledge organization is proposed, and to ensure its “objectivity” it is proposed to abandon the category of subject in order to get rid of the subjectivity of cognition, which seems to be manifested in the adherence to values and meanings of cognitive activity, and to define the structure of cognition the concept of “epistem” is operated, which characterizes the structure of historically variable cognition. In general, in the postmodern worldview it is promoted to achieve objectivity through dialogue, communication, and convention, when intersubjectivity is a criterion of truth, and methodological progress is associated with interdisciplinarity and transdisciplinarity. In this worldview dimension, against the background of nihilism, the personality is considered as dynamic, flowing, changeable, polyphonic, not rigidly determined, emancipated structurally, and without a stabilizing core (spiritual Self, gender, Self-concept), individually unique is exaggeratedly interpreted, that one which is not combined with universal and neutral in relation to objective values (for example, amoralism). Freedom is misinterpreted as permissiveness, even in the field of self-realization and self-creation. The postmodernist idea of narrative as a textual interpretation of the world, one’s personality and one’s life is analyzed. It is argued that there can be different relationships between the processes of real life and narration, because a person is able to live fully without resorting to narration. It is noted that postmodernism neglects the stabilizing phenomena of the human’s inner world, the eternal meanings of life (creation of faith, love, good and the fight against evil, the spread of authentic freedom and responsibility, hope, happy moments, healing states of humility and repentance for unworthy deeds, spiritual understanding of suffering). It is argued that due to the focus on the spiritual in his inner world and life, personality constructively overcomes chaos, organizes worries, thoughts, intentions, she has great hope, realizes great life goals, finds authentic meanings of being and then she really feels happy. The spiritual Self makes us stronger, allows us to act intelligently in conditions of uncertainty, the pressure of complex problems allows us to overcome stressful situations, to benefit from our own spiritual suffering.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/40985
Розташовується у зібраннях:Психологія і суспільство 2020. - № 4 (82)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Савчин.pdf413.01 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.