Зелені фінанси у повоєнній відбудові України: інституційні рамки та напрями трансформації інвестиційної політики

Abstract

Вступ. У статті розглянуто теоретичні та нормативно-інституційні засади зелених фінансів у контексті післявоєнної відбудови України та поступової інтеграції до регуляторного простору ЄС. Узагальнено ключові рамки — EU Taxonomy, Європейський стандарт зелених облігацій (EuGB), керівництва ICMA, стандарти корпоративних розкриттів ISSB/ESRS і настанови EBA щодо управління ESG-ризиками — та показано їх взаємодію з національною політикою НБУ і НКЦПФР. Підкреслено, що «зелений» компонент відбудови є не лише джерелом капіталу, а й механізмом зміни правил інвестиційної політики держави і громад. Мета. Сформулювати й обґрунтувати інституційні рамки зелених фінансів для України та операціоналізувати напрями трансформації інвестиційної політики через фінансові інструменти (зелені облігації, ESG-кредитування, кліматичне/«зелене» бюджетування, ДПП) із визначенням вимірних показників результативності. Метод (методологія). Використано методи системного та інституційного аналізу, нормативно-правового огляду (EU Taxonomy, EuGB, ICMA, ISSB/ESRS, EBA; НБУ/НКЦПФР), порівняльний аналіз практик ЄС та України, кейс-стаді українських випусків сталих облігацій і муніципальних ініціатив, елементи графоаналітичного моделювання «теорії змін», а також прикладну розробку матриці «інструменти-механізми-умови доступу/контроль-KPI». Результати. Доведено, що зелені фінанси виконують подвійну роль: по-перше, знижують вартість і підвищують передбачуваність капіталу для пріоритетних кластерів відбудови (енергетика, житло/ЖКГ, транспорт, вода й відходи, промислова модернізація); по-друге, трансформують інвестиційну політику, переводячи відбір проєктів на засади таксономічної відповідності, обов’язкової зовнішньої верифікації (SPO), прозорого управління коштами та impact-звітності. Запропонована матриця інструменталізує політику через вимірні індикатори (частка таксономічно узгоджених видатків, обсяг «зелених» залучень, tCO₂e-avoid/рік, енергоекономія, частка ESG-портфеля банків) і визначає дорожню карту масштабування за підтримки МФО та механізмів змішаного фінансування. Сформульовано рекомендації щодо кліматичного бюджетування, типових договорів ДПП із «зеленими» KPI та узгодження з вимогами CBAM для експортоорієнтованих галузей. Показано, що регуляторна конвергенція з ЄС підвищує довіру інвесторів і мінімізує ризики «грінвошингу». Висновки. Зелена фінансова архітектура розглядається як ядро політики відбудови: вона поєднує мобілізацію ресурсів і зміну інвестиційних правил гри, забезпечуючи структурну модернізацію, декарбонізацію та зростання конкурентоспроможності України. Практичні імплікації охоплюють запуск суверенних/муніципальних «зелених» випусків, масштабування ESG-кредитування під гарантії МФО, інституціоналізацію бюджетного тегування та уніфікацію impact-звітності.Introduction. The paper examines the theoretical and regulatory-institutional foundations of green finance in the context of Ukraine’s post-war recovery and gradual integration into the EU regulatory space. Key frameworks – EU Taxonomy, the European Green Bond Standard (EuGB), ICMA guidance, ISSB/ESRS corporate disclosure standards, and EBA guidelines on ESG risk management—are summarised and analysed in relation to the policies of the National Bank of Ukraine (NBU) and the National Securities and Stock Market Commission (NSSMC). It is emphasised that the “green” component of recovery represents not only a source of capital but also a mechanism for transforming the investment policy of the state and local communities. Purpose. To formulate and substantiate the institutional frameworks of green finance for Ukraine and to operationalise directions for the transformation of investment policy through financial instruments (green bonds, ESG lending, climate/green budgeting, PPPs) with measurable performance indicators. Methodology. The research employs systemic and institutional analysis, regulatory review (EU Taxonomy, EuGB, ICMA, ISSB/ESRS, EBA; NBU/NSSMC), comparative analysis of EU and Ukrainian practices, case studies of Ukrainian sustainable bond issuances and municipal initiatives, elements of graph-analytical “theory of change” modelling, and the development of a matrix “instruments–mechanisms–access conditions/control–KPIs”. Results. It is demonstrated that green finance fulfils a dual role: first, lowering the cost and increasing the predictability of capital for priority recovery clusters (energy, housing/municipal services, transport, water and waste management, industrial modernisation); and second, transforming investment policy by shifting project selection towards taxonomy alignment, mandatory external verification (SPO), transparent fund management, and impact reporting. The proposed matrix operationalises policy through measurable indicators (share of taxonomy-aligned expenditures, volume of green capital raised, tCO₂e-avoid/year, energy savings, share of banks’ ESG portfolios) and outlines a roadmap for scaling with support from IFIs and blended finance. Recommendations are formulated regarding climate budgeting, PPP model contracts with green KPIs, and alignment with CBAM requirements for export-oriented sectors. The findings show that regulatory convergence with the EU enhances investor confidence and minimises greenwashing risks. Conclusions. Green financial architecture is conceptualised as the core of recovery policy: it integrates resource mobilisation with rule-changing investment governance, ensuring structural modernisation, decarbonisation, and improved competitiveness of Ukraine. Practical implications include the launch of sovereign and municipal green bond programmes, scaling ESG lending under IFI guarantees, institutionalising budget tagging, and unifying impact reporting standards.