Глобалізація: новітні тренди чи перманентний напрямок розвитку?

Abstract

Досліджено економічну глобалізацію у загальнотеоретичному й історіософському контексті. При аналізі питання походження термінологічних трактувань розвинуто новий підхід щодо об’єктивності її характеру та незворотності процесу як іманентного елементу розвитку людської спільноти і міжнародних економічних відносин. Вказано на її спорідненість та відмінність від інтернаціоналізації світового господарства. Зазначено, що з огляду на це виникає питання про часові межі процесу глобалізації, щодо якого існують різні підходи. Розглянуто наявні варіанти періодизації глобалізаційних процесів, а також її особливості в часи світової фінансової кризи 2008–2010 рр. і зроблено висновок, що глобалізація – це об’єктивний процес освоєння (у т. ч. економічного) людською спільнотою простору свого проживання, який характерний для всього періоду існування людства й обумовлений іманентною властивістю людства до співробітництва, але свою чітку спрямованість він виявив після т. зв. «великих географічних відкриттів», посилився наприкінці ХІХ ст. (через індустріалізацію провідних європейських націй і колонізацію африканського континенту та інших неєвропейських територій) і став основною тенденцією світового економічного розвитку наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Особливу увагу звернуто на проблему використання окремої національної валюти як міжнародного засобу платежу (перш за все, йдеться про долар США), що є характерною рисою сучасного етапу глобалізації.