Переклад як процес міжкультурної комунікації: основні моделі

Abstract

У статті розглядаються положення сучасних перекладацьких концепцій з метою виявлення тієї, що найбільше відповідає перекладу як процесу міжкультурної комунікації. Розкривається суть функціонально-прагматичної, діяльнісної та когнітологічної теорій, що вимагають відповідності комунікативній ситуації в обох фазах переклада- цького процесу та наближення когнітивної структури оригіналу до концептосфери тексту перекладу. Функціональ- но-прагматична (динамічна) модель пропонує опис перекладацького процесу на основі тієї чи іншої конфігурації мовних і позамовних детермінантів перекладу, де переклад розглядають як двомовний комунікативний акт, що характеризується системою синтаксичних, семантичних і прагматичних зв’язків. У руслі комунікативно-діяльнісної концепції переклад розглядається в діяльнісному контексті, тобто одночасно як мовленнєва і розумова (рефлек- сивна, інтелектуальна) діяльність перекладача, який опановує і розуміє вихідний текст, розшифровуючи смислову програму автора, що є відправною точкою для подальших дій із трансляції зрозумілого змісту одержувачеві тек- сту перекладу. З позицій когнітологічної концепції переклад розглядається як різновид культурної практики, на результат якої учасники комунікації покладають когнітивні та нормативні очікування, де норма означає певний тип поведінки (насамперед комунікативної) у певній ситуації. Допускається можливість розв’язання комунікативних завдань перекладу за допомогою діалогічного підходу, що передбачає акцент на власне інтерактивному моменті спілкування учасників перекладу та інтегруючого положення комунікативних і когнітологічних теорій перекладу. Авторами запропоноване розуміння сутності перекладу як різновиду інтерпретативно-породжувального дискурсу. Такий підхід дає змогу аналізувати переклад як процес пошуку можливих відповідей на питання, що хвилюють перекладача – такі, як процес смислопородження, до якого залучаються автор, перекладач і адресат.