Економічний зміст і структура інтелектуального капіталу як фактору виробництва

Abstract

Вступ. Однією із властивостей сучасної розвиненої економіки є переважання зайнятості населення у нематеріальній і технологічний сферах, тобто саме неоіндустріальна економічна система, а також, посилення ролі нематеріальних компонентів продукції: наукоємність високотехнологічного виробництва і, почасти, активна залежність обсягів реалізації «простого» товару від інтелектуальної складової підприємства: іміджу, брендів (вплив особистого бренду досліджено вище), репутації, компетенції (іноді, навіть, їх особистісних якостей) співробітників, піару тощо. Аналогічно будь-якому іншому ресурсу, знання отримають властивості капіталу, втілюючись в якості продуктивної сили в процесі виробництва: наявність знань, сама собою, не надає їм характеристики вартісностворюючого засобу, лише використання їх носіями ресурсу перетворює ці знання на капітал. Метою статті є формування комплексного уявлення про інтелектуальний капітал як виробничий фактор з позиції визначення його ролі в системі продуктивних сил суспільства і створення вартості. Методологічною базою дослідження є загальнонаукові теоретичні методи пізнання сутності категорій, а саме: діалектичний аналіз причинності явищ, синтез, прийоми логічного узагальнення; висунення гіпотези. Результати. Для формування цілісного уявлення про досліджувану категорію, необхідним є розгляд інтелектуального капіталу як фактору виробництва в композиції «споріднених» таких факторів в розрізі визначення не лише одиничного, а і особливого і загального систем різних порядків, об’єктивним джерелом всієї сукупності яких є людина, тобто: інтелектуального, людського, соціального і трудового (праця) капіталу. При цьому, знання і працю, відокремлені від носія, тобто, уречевлені у «нелюдських» виробничих факторах вважаємо одиничним, – притаманним саме першому серед усіх перелічених. Визначено, що доволі часто інтелектуальний капітал асоціюють з нематеріальними активами, разом з тим, ряд дослідників ототожнюють його з людським капіталом, соціальним капіталом, та, навіть, «якісною працею». Доведено необхідність структурування «людських» продуктивних факторів, виходячи із одиничного, особливого і загального цих систем, що дозволить наочне уявлення про інтелектуальний капітал і його структуру. Використовуючи концепцію інтелектуального капіталу, в розрізі його структури, конкретизованого його економічний зміст і структуру, а саме: особистий капітал; людський капітал; структурний капітал; споживчий капітал; уречевлений капітал. Дослідження дає підставу вести мову про інтелектуальний капітал як джерело інноваційного розвитку і створення нової вартості. Таким чином, перспективою подальших досліджень є обґрунтування концепції інтелектуальної економіки як господарюючої системи, джерелом валового продукту якої є інтелектуальний капітал.

Introduction. One of the properties of the modern developed economy is the predominance of employment in the intangible and technological spheres, i.e., the neo-industrial economic system, as well as strengthening the role of intangible components: high-tech production and, in part, the active dependence of "simple" goods on the intellectual component of the enterprise: brands, reputation, competence (sometimes, even their personal qualities) of employees, PR, etc. Like any other resource, knowledge will acquire the properties of capital, only embodied as a productive force in the production process: the existence of knowledge, by itself, does not give it the characteristics of a value-generating mean, only its use by resource carriers turns this knowledge into capital. The aim of the article is to form a comprehensive view of intellectual capital as a factor of production from the standpoint of determining its role in the system of productive forces of society and value creation. The methodological basis of the research consists of general scientific theoretical methods of categories essence cognition, namely: dialectical analysis of phenomena causality, synthesis, methods of logical generalization; hypothesis. Results. To form a holistic view of the studied category, it is necessary to consider intellectual capital as a factor of production in the composition of "related" such factors in terms of defining not only singular, but also special and general for the systems of different orders, the objective source of which is human, i.e.: intellectual, human, social and labour capital. At the same time, the knowledge and labour, already separated from the carrier, that is, embodied in the "nonhuman" factors of production, we consider to be singular – inherent in the first of all above mentioned. It was determined that quite often intellectual capital is associated with intangible assets, however, a number of researchers identify it with human capital, social capital, and even "quality of labour". There was proved a necessity of structuring "human" productive factors, based on singular, special and general of these systems, which will allow a clear idea of intellectual capital and its structure. Using the concept of intellectual capital, in terms of its structure, its economic content and structure were concretized, namely: personal capital; human capital; structural capital; consumer capital; materialized capital. The study gives reason to talk about the intellectual capital as a source of innovative development and the new value creation. Thus, the prospect of further research is to substantiate the concept of intellectual economy as an economic system, the source of gross product of which is intellectual capital.