Парадигма децентралізації енергетичної системи України в умовах воєнних ризиків

Abstract

Вступ. У статті розкрито трансформаційні засади парадигми децентралізації енергетичної системи України в умовах гібридної воєнної агресії. Проаналізовано вразливість централізованої моделі енергопостачання, визначено роль поліцентричної архітектури та інституційної децентралізації в підвищенні стійкості енергетичного сектору. Представлено авторську концептуальну модель, яка охоплює технічні, управлінські, інституційні та нормативні виміри нової енергетичної архітектури. Проведено порівняльний аналіз централізованої та децентралізованої парадигм у контексті адаптації до воєнних загроз, а також окреслено напрями регуляторної трансформації та технологічного оновлення. Мета. Обґрунтувати парадигму децентралізації енергетичної системи України як стратегію забезпечення її стійкості, адаптивності та енергетичної безпеки в умовах воєнних ризиків. Метод (методологія). У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід із використанням методів системного аналізу, порівняльного моделювання, інституційної теорії, resilience thinking, концепції поліцентричного управління та принципів енергетичної демократії. Результати. Доведено, що децентралізована енергетична модель знижує вразливість до навмисних атак, підвищує здатність до автономного функціонування, стимулює участь громад і просюмерів у забезпеченні енергобезпеки. Авторська модель поєднує інфраструктурні, інституційні й адаптаційні компоненти, формуючи гнучку архітектуру національної енергосистеми. Результати мають теоретичне значення для розвитку концепції критичної інфраструктури та прикладне значення для формування стратегій відновлення енергетики у постконфліктний період. Український досвід окреслено як перспективну модель для глобального відновлення енергетичних систем у періоди масштабних деструкцій.

Introduction. The article reveals the transformational foundations of the paradigm of decentralizing Ukraine’s energy system under conditions of hybrid military aggression. It analyses the vulnerability of the centralized energy supply model and identifies the role of polycentric architecture and institutional decentralization in enhancing the resilience of the energy sector. The authors present a conceptual model encompassing the technical, managerial, institutional, and regulatory dimensions of the new energy architecture. A comparative analysis of centralized and decentralized paradigms is conducted in the context of adapting to military threats, and directions for regulatory transformation and technological renewal are outlined. Purpose. To substantiate the paradigm of decentralizing Ukraine’s energy system as a strategy for ensuring its resilience, adaptability, and energy security under war-related risks. Methodology. The research employs an interdisciplinary approach using methods of system analysis, comparative modelling, institutional theory, resilience thinking, the concept of polycentric governance, and principles of energy democracy. Results. The study proves that a decentralized energy model reduces vulnerability to deliberate attacks, enhances autonomous functioning, and stimulates the involvement of communities and prosumers in ensuring energy security. The proposed model integrates infrastructural, institutional, and adaptive components, forming a flexible architecture for the national energy system. The results have theoretical significance for advancing the concept of critical infrastructure and practical relevance for shaping strategies for energy sector recovery in the post-conflict period. Ukraine’s experience is identified as a promising model for global energy system restoration during periods of large-scale disruption.