Гіпотеза ефективних ринків: прибічники і критики

Abstract

В статті досліджено внесок лауреатів Нобелівської премії з економіки 2013 року Ю. Фами і Р. Шиллера у розвиток економічної науки і, зокрема, у виявлення довгострокових трендів на фінансових ринках. З’ясовано, що “теорія ефективного ринку” Ю. Фами ґрунтується на твердженні, що вся наявна інформація миттєво і повністю відображається у ціні фінансових активів, а, отже, ціни на них не можна передбачати, насамперед, у короткостроковому періоді, а досягнення більш високої дохідності інвесторами можливе лише за рахунок підвищення ризику. В ідеальному виді на ефективному ринку повинні бути велика кількість продавців і покупців цінних паперів та рівні умови доступу всіх трейдерів до інформації. Вченим виявлено, що в сучасних умовах зменшується чутливість цін активів до ринкового ризику, але посилюється чутливість до факторів ризику розмірів і ризику співвідношення балансової вартості до ринкової (book-to-market). На противагу прибічникам теорії ефективних ринків Р . Шиллер переконаний у можливості передбачення динаміки цін активів і це підтверджено його попередженнями про високу ймовірність настання фінансових потрясінь у 2000 і 2007 роках. Вчений довів, що значні флуктуації цін на фінансові активи під час крахів на фінансових ринках викликані “стадною поведінкою” інвесторів і продавців цих активів, які керуються емоціями, а не раціональними очікуваннями. При дослідженні “ринкової бульбашки” зроблено висновки, що вона є наслідком тимчасового піднесення цін на активи та їх відриву від реальної вартості в результаті своєрідної епідемії психозу, породженої частково заздрістю до успіхів інших інвесторів, а частково азартом гравця. Дослідження ризиків і висновки про неможливість їх достовірного виміру вказали на неможливість досягнення повного захисту від збитків за рахунок використання фінансових інструментів хеджування. На думку Р . Шиллера, заходи з контролю, які здійснюються, після глобальної фінансової кризи, можуть дещо послабити ризики виникнення “бульбашок”, але не здатні запобігти їх виникненню.